Як зберегти яскравий сад до морозів: осінні квіти, їхні назви та фото

Осінь – це не тільки пожовтілі дерева та вкриті опалим листям доріжки. Можна ще помилуватись яскравими осінніми квітами. Коли холоднішає і природа поступово засинає, це наче маленьке диво, шматочок літа восени. Деякі квітнуть до самих заморозків, і яскрава клумба на тлі голих дерев та кущів виглядає дуже ефектно. Які є осінні квіти, як вони виглядають і що їм потрібно для гарного росту та цвітіння – у нашій статті. Тут і старі знайомі на зразок жоржини та айстри, і більш оригінальні варіанти.

Добірка гарних осінніх квітів на різні смаки

Щоб ваш квітник восени виглядав не гірше, ніж влітку, доведеться добре подумати, що саме буде його прикрашати. Ми знайшли цікаві варіанти, що рідко зустрічаються на  наших клумбах. Хоча і про класичні квіти, добре знайомі українським садівникам, звісно, не забули. До речі, чому б не скласти з них цікаві композиції.

Геленіум осінній

Це справжній символ бабиного літа та дуже ефектна рослина. Квіти наче ромашки з опущеними пелюстками та яскравим забарвленням. Кольори теплі, сонячні: золотисто-жовтий, жовтогарячий, теракотовий, бордовий. Квітне геленіум з кінця літа до жовтня. Високі, міцні кущі рясно вкриваються квітами. Рослина потребує хорошого освітлення та вологого, поживного грунту з хорошим дренажем. Добре поєднується на клумбі з іншими осінніми квітами і травами, зокрема з хризантемами та декоративними злаками. 

Шоколадна космея

Багаторічна осіння квітка для тих, хто полюбляє незвичні рослини. В неї рідкісний колір – насичений темно-бордовий, майже чорний. А ще вона поширює відчутний аромат шоколаду та ванілі. Квіти у космеї невеличкі, з оксамитовими пелюстками та на тонких стеблах. Вона любить тепло, світло та легкий грунт, потребує захисту від вітру та регулярного, але помірного поливу без застою води. 

Порада. Космея боїться морозів, тому якщо у вашому регіоні суворі зими, треба викопувати бульби та зберігати до весни у прохолодному приміщенні.

Анемона японська

Елегантна рослина з ніжними, витонченими квітами білого, рожевого чи малинового кольорів з жовтою серединкою. Вони зібрані у легкі суцвіття, що гарно розгойдуються на високих гнучких стеблах навіть від легкого вітерця. Цвітіння триває з серпня по жовтень, і при правильному догляді воно щороку стає ряснішим. Анемона добре переносить напівтінь та полюбляє родючу землю. Хоча може рости і на сонці, якщо добре її поливати. Особливо ефектно такі квіти виглядають у сусідстві з декоративними злаками. 

Трициртіс хірта

Цього незвичайного мешканця осіннього саду називають ще японським трициртісом, жаб’ячою лілією та садовою орхідеєю. Це чарівна квітка, але досить рідкісна, і її нечасто зустрінеш у квітниках. На вигляд вона нагадує тигрову лілію та кімнатну орхідею, тільки менших розмірів. Зібрані у зірчасті віночки пелюстки білі або кремові, густо всипані фіолетовими, рожевими чи бордовими цяточками. Зацвітає трициртіс японський наприкінці літа чи на початку осені та квітне до жовтня. Для нього найкраще обрати тінисте або напівтінисте місце, захищене від вітру, пухкий родючий грунт та добре зволожувати його. Вдалі сусіди – папороті та хости. 

Кніфофія

Яскрава квітка, що має дуже оригінальний вигляд. Через полум’яну кольорову гаму (червоний, помаранчевий, жовтий відтінки) та видовжену форму суцвіть кніфофію називають «квітка-смолоскип». Ще є назви «червоний гарячий йоржик» та «розпечена кочерга». Зазвичай бутони після розкриття змінюють відтінок, тому один колір поступово переходить в інший, ніби суцвіття пофарбовані у техніці омбре. Знизу вони жовті чи зелені, а зверху – червоні чи вогняно-помаранчеві. Цвітіння тривале: з липня до глибокої осені. Кніфофія полюбляє сонце, не боїться посухи та приваблює бджіл. І ще їй потрібні добре дренований грунт та укриття коренів перед морозами. Вдалий ландшафтний прийом – саджати кніфофії окремими острівцями серед каміння чи трав. 

Пізньоцвіт Ватерлілі

Цей сорт пізньоцвіту (осіннього крокусу) має махрові бузково-рожеві квіти, схожі на невеличкі водяні лілії. Звідси і його назва. Але найцікавіше те, що з’являються квіти прямо з землі без листя. Відбувається це у вересні-жовтні. Листя також є, але росте воно не одночасно з квітами, а навесні. Влітку ще до початку цвітіння воно відмирає. Через цю особливість англійці називають пізньоцвіт «гола леді». Для нього треба обирати сонячну ділянку або у напівтіні з дренованим грунтом. 

Зверніть увагу! Пізньоцвіт – отруйна рослина, тому варто саджати його подалі від місць, де гуляють діти чи тварини, та перш ніж працювати з ним вдягати рукавички. 

Ехінацея пурпурова

Ефектна багаторічна квітка з великими рожево-пурпуровими пелюстками та випуклою колючою серединкою. Стебла міцні та довгі. Квітне ехінацея з середини літа і аж до пізньої осені. Любить сонце, до грунту невибаглива, стійка до посухи і не потребує складного догляду. Приваблює бджіл та метеликів. Щоб цвітіння було ряснішим, треба зрізати відцвілі суцвіття. Ехінацея відома не тільки своєю декоративністю, а й використанням у фітотерапії та рослинних препаратах. 

Гайлардія

Навіть у похмурі осінні дні гайлардія створює в саду яскраві сонячні акценти. Квіти схожі на ромашки, тільки з більш насиченим забарвленням. В кольоровій гамі поєднуються червоний, бордовий, помаранчевий та жовтий кольори. Квітне гайлардія з червня до морозів. Особливого догляду не потребує і добре переносить спеку та нетривалу посуху. Тому це ідеальний вибір для сонячних, кам’янистих ділянок. Щоб підтримувати декоративність, треба своєчасно обрізати зів’ялі суцвіття.

Флокс волотистий

Класика українських садів. Пишні ароматні суцвіття флокса можуть бути білими, рожевими, бузковими, червоними чи двоколірними. Квіти дрібні, з приємним солодким ароматом. Пізні сорти квітнуть аж до вересня-жовтня. Флокс потребує родючого, помірно вологого грунту. Його полюбляють метелики. І він може скласти чудову компанію геленіуму та ехінацеї. 

Ліріопе мускарі

Друга назва рослини – торф’яна лілія. Це ефектний багаторічник, що поєднує в собі красу квітучих та декоративно-листяних рослин. В нього вузьке темно-зелене листя та видовжені колосоподібні суцвіття, схожі на свічки. Квіти – дрібні дзвоники білого, бузкового чи фіолетового кольорів. Коли рослина відцвітає, з’являються блискучі темно-сині ягоди. Ліріопе можна саджати і на сонячній ділянці, і у напівтіні. Догляд досить простий. 

Це цікаво! Свою назву квітка отримала на честь героїні давньогрецької міфології, німфи Ліріопе, що була матір’ю Нарциса. 

Целозія 

Яскрава квітка, що має дуже незвичний вигляд. Залежно від сорту вона може нагадувати оксамитовий гребінь півня, пухнасте пір’я чи щільні колоски. До речі, вона більш відома під назвою «півнячий гребінець». Кольорова гама барвиста: жовтий, помаранчевий, червоний, бордовий, рожевий та пурпуровий відтінки. Целозія квітне з середини літа до середини осені. Щоб цвітіння було рясним, треба обирати для неї сонячне місце, легкий родючий грунт та помірно поливати. 

Це цікаво. Целозія може не тільки прикрашати клумби. Її зрізають та створюють сухі букети. Квітка чудово для цього підходить, адже здатна зберігати форму та колір після висушування.

Остеоспермум

Ефектна ромашкоподібна квітка білого, рожевого, бузкового, фіолетового, жовтого кольорів чи двоколірна, з контрастною темно-синьою чи фіолетовою серединкою. Її ще називають африканською ромашкою. Може квітнути з середини літа до листопада. Віддає перевагу сонячним ділянкам та добре дренованому грунту. Добре переносить короткочасну посуху. 

Жоржина

Досить впізнавана квітка, можливо навіть надто звична та поширена. Жоржина – постійна мешканка клумб, але можна ж обрати сорт з квітами оригінальної форми чи кольору, наприклад Miss Delilah, Penhill Watermelon чи Richard’s Fortune. Тоді ваш квітник точно відрізнятиметься від сусідських. Жоржини розквітають ще у липні і не відцвітають аж до перших заморозків. Кольорова гама в них надзвичайно багата, і немає хіба що блакитно-cиніх відтінків та чорного кольору. 

До речі. У Мексиці жоржина – національна квітка, і вона там росте у горах серед дикої природи. 

Айстра

Складно уявити собі осінній сад без різноманітних айстр: низькорослих та високих, з білосніжними, рожевими, фіолетовими, червоними та навіть блакитними пелюстками та контрастною серцевиною (зазвичай яскраво-жовтою). Деякі з них квітнуть аж до глибокої осені. Айстри невибагливі, полюбляють сонце та помірно родючий грунт. У перекладі з давньогрецької «айстра» – це зірка, і квітка дійсно має зірчасту форму. Якщо хочеться чогось оригінального, зверніть увагу на aster novae-angliae Purple Dome, novi-belgii Marie Ballard чи lateriflorus Prince. Це айстри з незвичною і дуже гарною кольоровою гамою та іншими принадами. 

Це цікаво. За легендою, айстри з’явились зі сліз давньогрецької богині Астреї, яку засмучувало, що на небі замало зірок.

Хризантема

І ще одна добра знайома. Ці великі пухнасті кулі чи не на кожному подвір’ї. До речі, хризантеми з однієї родини з айстрами. Ранні сорти починають цвісти наприкінці серпня, а найпізніше – аж в кінці листопада та на початку грудня. Це світлолюбива рослина, і їй протипоказаний застій води. Але при цьому поливати її треба рясно та регулярно. Інакше може не зацвісти. Для тих, кому звичайні хризантеми вже не дуже цікаві, пропонуємо кілька сортів з рідкісним забарвленням, формою квітки чи іншими декоративними особливостями – Anastasia Green, Spider Bronze та Tom Pearce. Насправді їх набагато більше, і можна створювати дуже цікаві композиції з одних лише хризантем. 

Читайте також

• Квіти лютики (ранункулюс)
• Як доглядати за орхідеєю в домашніх умовах
• Коли сіяти петунію на розсаду у 2027 році